Одного дня я, людина, яка жодного разу не тримала голку в руках (окрім уроків трудового навчання в молодших класах), у магазині канцтоварів побачила маленькі заготовки для вишивання хрестиком. Алла Семчишина (власниця магазину) сказала, що вчителі початкових класів зі школи № 3 дуже часто беруть такі маленькі вишивки і на уроках трудового навчання вишивають разом зі своїми учнями. Було літо 2009 року. Я, на той момент ще вчитель початкових класів школи № 4, вирішила також придбати пару-трійку таких заготовок, щоб попробувати їх вишити, доки у відпустці - якщо вийде, також будемо вишивати з моїми учнями.
На той момент я навіть не здогадувалась, що це мені так сподобається і стане моїм захопленням ось уже на 6 років.
Навчалася вишивати сама, ні в кого не питаючи порад. Нитками почали отримуватися непогані картинки і я вирішила спробувати вишивати бісером. Першу ікону (Казанська Богородиця) придбала в Клубі сімейного дозвілля. Отрималось, начебто, непогано, тож я захопилась вишиванням бісером ікон, хоча продовжувала вишивати й нитками.
Картини вишивала, купуючи заготовки зі схемами та з набором ниток чи бісеру, а також за схемами в журналах, добираючи сама нитки, що виявилось не таким простим. Наприклад, для картини "Зимовий вечір" потрібно було дібрати 16 відтінків синього кольору. В умовах нашого містечка це практично неможливо. До магазинів та на базар привозять основні кольори та кілька відтінків "темніший-світліший". Довелося їхати в Кіровоград, оббігти чимало магазинів, щоб дібрати хоч мало-мальськи подібні відтінки. Та все ж таки вдалося набрати 16 кольорів синього - від самого майже чорного (темно-синього) до майже білого (злегка блакитного).
Та, як завжди зі мною буває, в один прекрасний момент мені захотілося чогось складнішого. І ось тоді виникла ідея знайти програму, яка допоможе мені фотографію розбити на квадратики, дібрати кольори ниток. Така програма знайшлася - Pattern Maker (скачати її можна тут). І ось фото моєї доньки Ані на катку зі своїм другом Олегом уже переді мною у вигляді схеми для вишивання (2010 рік). Знаючи, як складно дібрати відтінки ниток, я намагалася у схемі використати мінімальну кількість різних кольорів, але щоб це було схоже на реальну картинку. Таким чином, мені із запропонованих програмою 105 кольорів вдалось зупинитися на 57. П'ятдесят сім кольорів ниток використано для вишивання цієї картини розміром 55х30 см. (фотографія поряд з картиною, щоб можна було порівняти, наскільки близька до реальності вишивка). А вже в 2014 році за допомогою цієї ж програми був вишитий портрет мого внука Діми.
Був час, коли я спробувала з бісера сплести церкву. Та бісероплетіння мені сподобалось менше, ніж вишивка. А церква зберігається у мене ще й досі.
Мене часто питають, чи я не вишиваю на замовлення. Ні, не вишиваю. Ні на замовлення, ні на продаж. Мені просто жаль витраченого часу, та й хочеться зберегти для себе (і сподіваюсь, для нащадків) ці роботи. Є всього кілька робіт, які я подарувала (просто не змогла відмовити проханню родичів). Ця картина зараз знаходиться в родині чоловікової сестри - Цуркану Світлани - "Букет троянд"
Ці дві ікони знаходяться в домівках моєї свекрухи Шведенко Марії (с. Паліївка) - "Микола Чудотворець" та моєї найкращої подруги Веронян Валентини (Крим, Євпаторія, с. Мирне) - "Спаситель"
Ще одна невелика картина зараз в родині моїх родичів Боровиків Льоні та Тамари в с. Оникієве - "Сільська церква"
Картини дуже часто просять на виставки. Ось і зараз, на момент написання цієї публікації, 13 картин знаходяться в Кіровограді на обласній виставці, приуроченій до обласного фестивалю "Калиновий спів".
Окремо хочу спинитися на двох картинах. Коли я вишила нитками один чудовий пейзаж, на очі мені потрапила ця ж сама картина, але її пропонували викласти каменями (як мозаїку). Звичайно ж, я не змогла утриматися. Тож у моїй колекції тепер дві однакових картини, але одна вишита (зліва), а інша - викладена каменями (справа).
На фото нижче решта моїх картин та рушників (один вишила бісером на весілля донечці, а інший - до Великоднього кошика): мої витвори протягом 2010 - 2015 років.
Ну, і звичайно, в наш час, як можна людині, яка вишиває, не мати вишиванки?! Тож, звісно, сорочку я собі вишила.
Окремо хочу спинитися на двох картинах. Коли я вишила нитками один чудовий пейзаж, на очі мені потрапила ця ж сама картина, але її пропонували викласти каменями (як мозаїку). Звичайно ж, я не змогла утриматися. Тож у моїй колекції тепер дві однакових картини, але одна вишита (зліва), а інша - викладена каменями (справа).
На фото нижче решта моїх картин та рушників (один вишила бісером на весілля донечці, а інший - до Великоднього кошика): мої витвори протягом 2010 - 2015 років.
Ну, і звичайно, в наш час, як можна людині, яка вишиває, не мати вишиванки?! Тож, звісно, сорочку я собі вишила.
Немає коментарів:
Дописати коментар